Михайла Михайловича Коцюбинського називають Великим Сонцепоклонником, бо це той, хто посвятив всього себе сонцю, квітам та дітям. Усю важливість природи в його житті можемо побачити в творі “Intermezzo” і, насправді, його так прозвали саме завдяки цій новелі.
Історія написання
Влітку 1908 року перша російська революція закінчилася поразкою та терором. Коцюбинський, якого всі ці події надзвичайно засмутили, а служба і громадянська діяльність вкрай вимучила, жадає відпочинку. На щастя, в цей період Михайла запрошує до свого маєтку в селі Кононівка видатний український громадський діяч Євген Чикаленко. Саме тут у письменника й з’являється ідея новели “Intermezzo”, проте безпосередньо за написання він сідає тільки коли повертається до Чернігова.
“Intermezzo” – присвята та дійові особи
“Intermezzo” (з італійської) — перерва або невеликий музичний твір. Цей твір написаний в стилі імпресіонізму, його рід визначається як епос з елементами драми, а жанр — психологічна новела. “Intermezzo” починається з присвяти («Присвячую кононівським полям»). Потім нас знайомлять з дійовими особами: Моя утома, Ниви у червні, Залізна рука города, Сонце, Три білі вівчарки (Оверко — “селянство”; Пава — “дворянство”; Трепов — “жандармерія”), Зозуля, Жайворонок, Людське горе.
Сюжет та композиція “Intermezzo”
Структура сюжету є дещо особливою. Вона є безфабульною, тобто не має чітко визначених подій. Усе будується на грі настрою, яка є характерною для імпресіонізму та проходить через три фази: депресія, спокій та відновлення. Це поєднується з діями ліричного героя. На початку він під впливом утоми виїжджає за місто, потім відбувається своєрідне відновлення на природі, де душа героя нарешті знаходить перепочинок. Кульмінаційним моментом стає зустріч ліричного героя із селянином, яка знову повертає до жаху, який відбувається у світі, проте це вже не розбиває героя, а тільки мотивує до боротьби.
Символічні образи новели
Одним із досить цікавих моментів сюжету є символічність образів, які подаються нам на початку. Коротко розберімо їх. Моя утома — це початковий стан душі ліричного героя. Ниви у червні є символом енергії, якої так не вистачає нашому персонажу. Сонце ж символізує радість, світло, силу та вічність. Більш глибокий сенс мають три білі вівчарки, адже кожна з них має свій характер. Пава — самозакохана та зверхня, Трепов — владний та жорстокий, Оверко — принижений простак. Зозуля втілює надію. Жайворонки постають символом творчого піднесення. Залізна рука города — це щось, що хоче грубо вторгнутися в саму особистість, заволодіти нею. Людське горе — тогочасне становище народу.
Проблематика
Дуже легко можемо описати проблематику “Intermezzo”. Коцюбинський показує нам митця, який дуже глибоко переживає історичні події. Митець бачить страждання довірливих селян, бачить картину повністю і це роз’їдає його душу. З цього витікають два компоненти проблематики: душевна рівновага та митець і суспільство. Коли ліричний герой тікає від усього, то він знаходить відновлення у природі. Таким чином Михайло Коцюбинський розкриває справжній сенс взаємодії та гармонії, яка може виникнути між людиною та природою.
Узагальнення прочитаного:
Повністю прочитати новелу “Intermezzo” можна за посиланням.