Вірш, яким Іван Франко передає всі свої емоції
Вірш «Чого являєшся мені у сні» – чудова ода коханню, де Іван Франко показує всі свої почуття, виражає всі свої емоції. Нещасне, нерозділене кохання, жорстока любов та страждання – найголовніша тема вірша. Франко хоче донести цим віршом, що любов може приносити багато смутку та трагічності, а не тільки хороших емоцій. Можливо хтось бачить у цих рядках себе.
У вірші ліричний герой звертається до своєї коханої, яку називає «зіронька». Внутрішній монолог закоханого юнака, побудований за принципом “уявне питання до дівчини – відповідь собі самому”. Він бачить перед собою постать коханої, ідеалізує дівчину навіть попри те, що вона до нього байдужа. Про те, що ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчиться у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей. Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.
Написав цю поезію Іван Франко у 1896 році, згадуючи своє кохання, свій біль та жаль – Ольгу Рошкевич. Цей вірш є вершиною світової інтимної лірики. Адже у ньому поет по-справжньому висловлює свої найглибші та найщиріші почуття, показує любов у всіх аспектах. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.
Вірш належить до збірки “Зів’яле листя“.
Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.
Текст вірша “Чого являєшся мені у сні?”
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Художні засоби «Чого являєшся мені у сні»
- анафора: “Чого являєшся мені у сні?”;
- епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого»;
- порівняння: “очі…, немов криниці дно студене”; “уста…, мов зарево червоне”; “серце…, неначе перла у болоті”;
- метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні».
- антитези: “Ідеш по вулиці – минаєш, Вклонюся – навіть не зирнеш”;
- гіпербола: “Як мучусь довгими ночами; І як літа вже за літами”;
- риторичне заперечення “О ні!” змінюється на риторичне звертання “Являйся, зіронько, мені!”, що підсилюється риторичним окликом “Хоч в сні!”.
Узагальнення прочитаного:
Іван Франко та кохання
Іван Франко – поет, відомий нам як взірець розуму та неповторності, але він був і звичайною людиною, яка здатна не просто мати почуття, а й по-справжньому кохати. У житті письменника було немало жінок, хоча він писав, що у нього «тричі являлась любов».
Більше про Івана Франка тут.
Також цікаво може бути послухати цей вірш у вигляді пісні.